Горен

Горен и горн, -рна, м. 1) Горнъ въ кузницѣ. Грин. II. 74; Чуб. II. 239. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. 194. 2) Печь для обжиганія глиняной посуды. Шух. I. 263. Палає, як горен. Ном. 3) Известковая печь. Славяносерб. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

2. рідко. Те саме, що горно. Щоб вирвать дух свій із облуди, А хижаків за горло взять, Розпалим горн, залізо будем, Доки гарячеє, кувать! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 290); [Хор:] Ой, пройшла Меланочка крізь вогонь, Наче щире золото через горн (Іван Кочерга, I, 1956, 516).

ГО́РНО, а, сер. 1. Проста відкрита піч для нагрівання або плавлення металів. Необхідним приладдям кузні було ковальське горно у вигляді жаровні, що служила для розжарювання заліза перед куванням (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 414); Батько.. одвихнувся од ковадла до горна й поклав шмат заліза в жар (Андрій Головко, II, 1957, 390); * У порівняннях. Осіннє сонце сідає за горою, на обрії стає червоно, як у горні, білий туман котиться ярами та видолинками... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 128); // Піч для обпалювання керамічних виробів. Усі чотири досліджені гончарні горни були подібні один до одного своєю будовою (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 43).

Ілюстрації