Обговорення користувача:Avhamernyk.pi14
ПИСОК, ска, ч., розм. 1. Те саме, що обличчя
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Те саме, що обличчя 1. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (Петро Панч, В дорозі, 1959, 126); Батьки наводили Жменяків як приклад для своїх синів, мовляв, Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним без слова, як закопаний у землю (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 17); // вульг. Потворне, бридке обличчя. — Авжеж, він. Такий писок один раз побачивши, — глузливо думав зараз Грицько, — не скоро забудеш потім. Цур йому! (Андрій Головко, II, 1957, 560). ♦ Не з нашим (з невмитим і т. ін.) писком — про кого-небудь, хто береться не за свою справу. — Не з нашим писком! — гордо одказав Василь. — Як йому прохати.. — і так як-небудь переб'ємося (Панас Мирний, IV, 1955, 211); — Хочеш на гілляку за такі слова?.. То це недовга річ. Ви тільки гляньте на нього. З невмитим писком, а й собі до політики пнеться... (Семен Журахович, Опов., 1956, 180). 2. Те саме, що морда 1. Немов якимось чаром повіяло на тварину од ясних очей [Штефана] — вона полохливо закліпала безвійними очима, повернула писок убік і незадоволено гупнула обома ратицями зразу з лави додолу (Степан Васильченко, II, 1959, 8); Трут уже тлів досить яскраво, але Микола й досі не знав, навіщо він його палить. Хіба тицьнути вовкові в писок? (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 13). 3. діал. Рот. Вже 6 годин хочу води, — а проклятої води дрогобицької до писка не можу навернути — і смердить, і солена [солона], і густа (Василь Стефаник, III, 1954, 23); — Чого сопеш? Купуй щось. Хоч би й оцю ось мисочку... — Порожня миска не вабить писка, — відповів хлопчина (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 181); // Губи тварини. Пас свої два пишні молоді волики, не пас, а пускав їх лише, щоби нюхали траву, бо ж вона була ще заніжна і мохната, щоб їх грубі писки могли її скубати (Ольга Кобилянська, До світа, 1905, 63). ♦ Затуляти (затулити, стуляти, стулити, замикати, замкнути і т. ін.) писок (писка) кому — те саме, що Затуляти рот (рота) кому (див. рот). [Канупір:] Тобто ти такий розумний, що я мушу проти тебе затуляти писка? Де ж ти його, того розуму, набрався? (Марко Кропивницький, II, 1958, 138); — Таже говори, Мільку, чого мовчиш, якби тобі писок замкнув на колодку?! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 190); Робити з писка халяву — те саме, що Робити з губи халяву (див. губа 1). — Чого ти чванишся? Старці, злидні.. Кажу, наймай [Гафійку], каятимешся потім. — Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17).
Словник фразеологізмів
затуля́ти (закрива́ти, замика́ти, затика́ти і т. ін.) / затули́ти (закри́ти, замкну́ти, заткну́ти і т. ін.) рот (ро́та, уста́, грубо пе́льку і т. ін.).
1. Замовкати, мовчати. Не зітхай, моя дівчино, Скорбних уст не замикай, Рук не складуй безнадійно, Від життя не утікай (П. Грабовський); [Демко:] Приказую тобі: затули рота! (М. Кропивницький); — Ану закрий пельку! — густим басом просив із темряви Микифор (Григорій Тютюнник); [Аврелія:] І ти б хотів, щоб я вуста замкнула, а тільки серцем Богові молилась? (Леся Українка). заці́пити пи́сок. Нічого іншого [Мотрі] не лишилося, як “заціпити писок” і, шморгаючи носом, тихо хлипати собі в кулак (У. Самчук). 2. кому і без додатка. Примушувати кого-небудь замовкати, не давати змоги висловлювати свою думку. Не можна затулити уста народові (М. Рильський); Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (І. Франко); Здавалося б, почуй, збагни, одумайся,— ні, затуляють вуха й велять заткнути рота, замкнути вуста безстрашні, що мовлять слово правди (Василь Шевчук). роти́ позатуля́ти (позакрива́ти, позама́зувати) (про всіх або багатьох). [Галя (до дівчат):] То що се ви до мене причепились? Я вам роти позатуляю зараз (В. Самійленко); Знову реготнули, та враз стихли, мовби хтось разом усім роти позакривав (Р. Іваничук); Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас Мирний). 3. Задобрювати кого-небудь з метою застереження від розголошення якоїсь справи, таємниці і т. ін. — Тільки ось що,— зам’явся Головатий,— нам потрібні гроші на дорожні витрати, часом, може, й на те, щоб заткнути пельку якомусь не в міру запопадливому справникові чи бургомістрові (С. Добровольський). запхну́ти пе́льку. — Пошлеш титарям два вози горшків: сунеш благочинному в зуби горшка, а благочинній макітру, то запхнеш пельку й благочинному, й благочинній! (І. Нечуй-Левицький). роби́ти з губи́ (з пи́ска) халя́ву. Не виконувати своєї обіцянки; обдурювати; перебільшувати. — Коли хтось робить із губи халяву, тобто розминається з правдою, собачка мій завше гавкає… (О. Ільченко); — Не годиться халяву з губи робити (М. Номис); — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться. Кажу наймай [Гафійку], каятимешся потім.— Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву? (М. Коцюбинський).
