Верзти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:10, 13 жовтня 2018; Dobobkova.fpmv18 (обговорення • внесок)
Верзти, -зу, -зеш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Котл. Ен. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе. Стор. І. 208.
Зміст
Сучасні словники
1. Говорити нісенітницю, дурницю;
2. Вести пусті балачки. Таке верзе, що й купи не держиться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 183);
А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Тарас Шевченко, II, 1953, 186);
Коли здається, що мої співбесідники верзуть єресь, я кажу їм це в очі (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 205).