Пхати

Пхати, пхаю, -єш, гл. 1) Пихать, толкать. Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш? Греб. 2) Впихивать. І страву всякую без мови в голодний пхали все куток. Котл. Ен. І. 11.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПХАТИ, пхаю, пхаєш, недок., перех.

1. Штовхати кого-, що-небудь рукою, ногою або якимсь предметом. Не пхайте його, він і сам упаде (Номис, 1864, № 3935); «Чого ти так мене, паскудо, в боки пхаєш?» На Коноплиночку в степу Будяк гукав (Євген Гребінка, I, 1957, 52); Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих рукавицях.. Деякі бійці жартували, пхаючи один одного в сніг (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 502); // Штовхаючи, примушувати пересуватися в певному напрямку; підштовхувати. Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти, Як стрілки, човники неслися, Мов ззаду пхали їх чорти (Іван Котляревський, I, 1952, 88); Його ведуть на ґанок, до офіцера. Поліцаї беруть його за лікті і пхають на східці (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 541); * Образно. На сході почало видніти. Вставала звідтіль якась ясна сила й стіною пхала темряву і всі її страхіття на захід (Степан Васильченко, I, 1959, 310); // перен., розм. Примушувати робити що-небудь, іти кудись, підбивати на щось. Напала на мене туга ревная,.. вона мене пхала кудись пріч, далі, далеко... (Марко Вовчок, VI, 1956, 252); Малашка не вміла добре розказати, що її пхало помагати Христі (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 204); Обов'язок мисливця не доводити свою биту дичину, щоб завонялася, та триденна мандрівка пхали нас додому (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 420); // перен., розм. Допомагати кому-небудь досягти чогось, призначати кудись. Комендантом військового поїзда штаб призначив офіцера запасу доктора Мраза. На такі дурні пости завжди пхали офіцерів запасу (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 286). ♦ Пхати вік (біду, життя) — жити погано, бідувати. Так свій вік пхає, як з моста та в воду (Номис, 1864, № 8217); Вдова-мати з дочкою зараз пхають біду заробітками в пральні солдатської білизни (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 547); Він дійсно вернув назад до Галичини,.. пхав з дня на день нужденне життя, давнє щастя утекло (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 19); Пхати в яму (в домовину і т. ін.) кого — доводити кого-небудь до смерті. — Не погубляй її і душі її, та й нас не пхай живих у яму, прошу тебе об сім... (сказав [Наум] і гірко заплакав), дай нам спокійно віку дожити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 63); Трагедія Харитини виникла на соціальному ґрунті. Ми бачимо невидиму руку Цокуля, яка пхає наймичку в домовину (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 89).

2. розм. Швидко, недбало засовувати що-небудь кудись; запихати. Хоч ти не раз, Грицько, кислиці в пельку пхав, Та твій Рябко од їх оскоми не чував (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 56); Міські поети пхають у кишені Папірчик, олівець й лорнетку (Леся Українка, IV, 1954, 113); На голос команди повискакувало з дворів ще кілька уланів. Пришпорюючи коня, кожен з них пхав за пазуху добуті гостинці (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 22); * Образно. Не добре було б, коли б 3-й т.[ом] був меншим од попередніх двох, я цього боюся і пхаю в нього цілих шість новел (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 226). ♦ Горлом пхає кому, безос. — хтось дуже багатий, заможний. Багач так має, аж йому горлом пхає, а бідняк лиш слинку ковтає (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 6); Пхати [свого] носа див. ніс.

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОСОБИ	ОДНИНА	МНОЖИНА
1 ОСОБА	пхаю	пхаємо
2 ОСОБА	пхаєш	пхаєте
3 ОСОБА	пхає	пхають

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]