Фурчати

Фурчати, -чу, -чиш, гл. Шумѣть, жужжать. Фр. (Желех.).

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ФУРЧА́ТИ, чу, чиш, недок., розм. Утворювати одноманітно-деренчливий звук крилами при польоті (про комах). Я прислухався до гудіння жуків, котрі часто фурчали навкруги (Збірник про Кропивницького, 1955, 6); // Швидким польотом, рухом утворювати подібний звук. Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 787); // Утворювати деренчливий звук при роботі (про механізми). Вузенькі вулички роїлися робітничим людом, по кошарах фурчали млинки, парові машини свистали (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 24). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 656.)

Фурчати, -чу, -чиш, гл. Шумѣть, жужжать. Фр. (Желех.). (Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 656.)