Себелюбий
Себелюбий, -а, -е. Себялюбивый, эгоистическій. Шевч. II. 159.
Зміст
Сучасні словники
СЕБЕЛЮ́БНИЙ - той, який любить тільки себе, який дбає тільки про свої інтереси; егоїстичний. Таких себелюбних, запопадливих і боягузливих Нерчин зустрічав. Він знав, чим їх лікувати (Натан Рибак, Час.., 1960, 759); // Власт, такій людині; // Сповнений себелюбства. Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Везбородька (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 416).
ЕГОЇСТИ́ЧНИЙ (який дбає тільки про себе, власні інтереси; сповнений егоїзму).
СЕБЕЛЮБНИЙ, САМОЛЮ́БНИЙ. - Творчість, - кажу я, - поняття егоїстичне й навіть егоцентричне в своїй глибокій суті. (Нині я так не думаю!) (Ю. Яновський); Тепле, наскрізь себелюбне почуття вдячності до Клари Пель гонить кров у жилах Безбородька (Ірина Вільде); Часто бачив смутний чоловік, які дрібні й самолюбні розмови навкруги, і він не любив приставати до тих розмов (В. Самійленко).
Ілюстрації
|
[[Зображення:|x140px]] | [[Зображення:|x140px]] | [[Зображення:|x140px]] |
Медіа
Див. також
Оскар Уайльд "Себелюбний велетень"
https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=4139
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 109.
https://uk.worldwidedictionary.org/
