Навірчувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:16, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Навірчувати, -чую, -єш, сов. в. наверті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Насверливать, насверлить дыръ. 2) Наматывать, намотать. Заболіла головонька, заболіла, що велику куделицю навертіла. Нп. О. 1862. VI. 62.