З’їздити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:18, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
З’ї́здити, -джу, -диш, гл. 1) Изъѣздить. З’їздили ми Польщу і всю Україну. Шевч. 221. 2) Заѣздить, утомить ѣздой. З’їздив коника, з’їздив другого. Гол. І. 383. 3) Ударить. З’їздив добре по губах. Котл. Ен. V. 67.