Дзюбак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:27, 6 жовтня 2018; Iobondar.fzfvs18 (обговорення • внесок)
ДЗЮБА́К, а, чол., зах. Кирка. Що вдарю дзюбаком глину, а з-під дзюбака: пшш (Іван Франко, IV, 1950, 15); Панько повісив лампу на дзюбак (Степан Ковалів, Тв., 1958, 56).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 267.
