Хвастливий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:47, 8 жовтня 2018; Vvshapoval.fzfvs18 (обговорення • внесок)
Хвастливий, -а, -е = Хвастовитий. Багатого з хвастливим не роспізнаєш. Фр. Пр. 92.
Зміст
Тлумачення із "Словника української мови"
ХВАСТЛИВИЙ, а, е. Те саме, що хвалькуватий. Жінки замислилися: на хвастливу річ Одарчину вони не знали, що відповідати.
Словник української мови в 11 тт.
1. Який любить себе хвалити, схильний до вихваляння. Чирик був старим, досвідченим горобцем.. Але він не зважав на свої роки, а, як і раніш, був по-молодечому моторним і хвалькуватим (Збан., Мор. чайка, 1959, 224); Давно вже мав він намір набити цього випещеного, хвалькуватого гімназиста (Коп., Петрогр. хлопчик, 1950, 3).
2. Який містить у собі похвальбу. Сергій Коляда ледве стримував усмішку, згадуючи хвалькуваті слова Цимбала (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 13).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Вікіпідея 2.psihomed.com 3.Словник української мови в 11 тт.
