Дивуватися

Дивуватися, -вуюся, -єшся, гл. Удивляться. Кв. II. 324. Довго, довго дивувались на її уроду. Шевч. 30. Хто великого не бачив, той і малому дивується. Ном. № 4908. Від дурня чую, то ся не дивую. Ном. № 6280. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Дивуватися з чого. Удивляться чему.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.

ДИВУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., чому, з чого і без додатка. Бути в стані здивування; виявляти подив, здивування. І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол, правди і науки? (Тарас Шевченко, II, 1953, 362); Обоє ми дивуємось Вашій енергії,.. то таки робота неабияка! (Леся Українка, V, 1956, 59); Тарас справді дивувався — стільки енергії, стільки любові до праці було в Михайлові Семеновичу (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 313).

Ілюстрації