Двірський

Двірський, -а, -е. 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає. Ном. № 1314. 2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку. К. Досв. 171.

Словник української мови в 11 т.

1. Належний до панського двору. [Юхим:] Тепера промеж парубків ходять двірські кавалери: лакей, кучер, повар (Марко Кропивницький, II, 1958, 45); А крізь вікно, мов крізь тюремні грати, Двірські дівчата дивляться (Максим Рильський, Марина, 1944, 12);

// у знач. ім.: а) двірський, двірського, чол.; двірська, двірської, жін. Той, хто належить до панського двору. Юруш жив в пишному домі, серед широкого садка, .. їздив на дорогих баских конях та брав хабарі з усіх двірських (Нечуй-Левицький, III, 1956, 299); б) двірська, двірської, жін. Приміщення для челяді. Жив він в темному закутку двірської (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 18).

2. Належний до царського двору; придворний. Крім сенаторів і послів.., що з'їхалися з цілими натовпами двірської шляхти та челяді, сюди [у Варшаву] зібралися і крамарі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6).

Ілюстрації

Див. також

[uk.wikipedia.org/wiki/Двірський_бал._Відень]