Побитий

Побитий, -а, -е. Покрытый крышей. Побита хата. Хата, крыша которой съ наклономъ до 60 %. Шух. І. 91. Ум. Побитенький. Хатка моя побитенька, хатка на помості. Шух. І. 201.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Дієпр. пас. мин. ч. до побити 2—9. Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік [Гордійко] із хати (Є. Крот., Сини.., 1948, 17); Мужик від побитого градом жита вертає безумний (Василь Стефаник, III, 1954, 178); Через годину все поснуло, навіть сни поснули в душі, побитій горем та нуждою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 75); Починалось побите грозами каміння, а серед нього дзюрчали потоки (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 255); Тихо стояв побитий гарматами вітряк (Юрій Яновський, I, 1958, 115); Хати.. стоять такі зажурені-зажурені та дощем-негодою побиті... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 23); А на ній [дівчинці] сірячина драненька... А ноги, як у гавенятка — чорні, побиті стернею... (Андрій Головко, I, 1957, 208); Тьотя безпорадно тримала на руках свою залежану, побиту міллю корсетку (Олесь Гончар, II, 1954, 25); Це вже був справжній козак з обличчям, хоч і побитим віспою, але таким же мужнім, як і в батька (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 392); Поки селяни йдуть за буржуазією і поки робітники самі, вони завжди будуть розбиті. Якщо ми це забудемо, то ми будемо побиті капіталом (Ленін, 42, 1974, 297); Гість [сів] за столиком, де лежали ще не побиті карти підкидного дурачка (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 57); Побитий гонгом дах уже прогризли небесні щури (Гнат Хоткевич, II, 1966, 351); // у знач. прикм. Побитий, у залитій кров'ю чумарці,.. він [Іван] ледве дійшов до лави, звалився і більше вже з неї не зводився (Любов Яновська, I, 1959, 310); Пес підійшов до побитого оленя і ніжно його лизнув (Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 30); * У порівняннях. Пригнічена такими думками, ходила Олена як побита, не обзивалася ні до кого й словом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 23); // побито, безос. присудк. сл. Хату спалено, а старого Демида нещадно побито (Олександр Довженко, I, 1958, 307); Студень дує округ його, — Бо йому минуло літо; Чим воно розкошувало: Цвіт і корінь — все побито! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 163).

2. у знач. прикм. Убитий, забитий (про багатьох). Серед табору.. стоїть отаман та напівжартом наказує чумакам зібрати побитих розбійників та скласти на возі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 185); * У порівняннях. Вернувшись, зараз же полягали [новобранці] спати та й поснули, як побиті (Панас Мирний, I, 1949, 222); // перен. Зневірений, знесилений, пригнічений. Надія потроху оживала в її побитому, наболілому серці (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 118).

3. у знач. прикм. Розбитий, розколотий на шматки. Похилив міцний сон її голову на стіл, на побиті пляшки, на розлиту смердючу горілку (Нечуй-Левицький, I, 1956, 113); Забряжчали побиті шибки (Андрій Головко, I, 1957, 67).

4. у знач. прикм. Пошкоджений ударами, поштовхами і т. ін. Гринько, скулений, помахуючи побитою рукою, вийшов з хати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 282); Спираючись на лікті, волоче [Дорош] по траві побиту ногу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320); // Зіпсований ударами, поштовхами і т. ін. (порваний, оббитий тощо).

5. у знач. прикм. Переможений, розгромлений у бою. Три рази йшли на штурм жовніри і кожного разу відходили побиті (Яків Качура, Вибр., 1953, 123).

Ілюстрації