Дзиґлик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:44, 2 жовтня 2018; Yvchervatiuk.ij18 (обговорення • внесок)
Дзиґлик, -ка, м. Стулъ, табуретъ, треножникъ. Одягну тебе, обую, посажу як паву на дзиґлику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиґлик посадили. Котл. Ен. Ум. Дзиґличок.
Зміст
Сучасні словники
ДЗИ́ГЛИК, а, ч., розм. Стільчик. А потім цариця Сіла мовчки на дзиглику (Шевч., І, 1951, 248); Федір, щоб не заважати другові, притулився на дзиглику проти печі біля вікна
Ілюстрації
|
|
|
|
