Смітити

Сміти́ти, -чу́, -тиш, гл. Сорить.

Сучасні словники

СМІТИТИ, смічу, смітиш, недок.

1. Розкидати або губити сміття; насмічувати. [Маруся (зупинилась проти Микити і з жартом говорить):] А ти, парубче, не сміти по хаті (Марко Кропивницький, I, 1958, 71); [Онука (голосніше):] Я питаю, хто це тут смітить та сіє завжди бур'яни? (Степан Васильченко, III, 1960, 263).

2. перен., розм. Бути нестриманим у словах, у вияві своїх почуттів і т. ін. Дюрант вирішив чекати і слухати, Може, серед тих слів, якими так смітив Колінз, випаде вигребти йому зернину (Натан Рибак, Час.., 1960, 601).

Ілюстрації

Файл:Http://wiki.kubg.edu.ua/images/4/42/0070.jpg

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/smityty