Дівати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:50, 15 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Діва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в діти, діну, дінеш, гл. Дѣвать. Рудч. Ск. II. 142. Бандуро моя мальованая, де ж мені тебе діти? Млр. л. сб. 122. І де вони гроші дівають? Васильк. у.