Ослін
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:07, 26 жовтня 2017; Yibilovska.fpmv17 (обговорення • внесок)
Ослін, -лону, м. Продолговатая скамья. Вас. 194. Чуб. VII. 387, 388. Ти сядеш на лавці, а я на ослоні. Kolb. І. 58. 2) Станокъ у колесника, на которомъ тешуть. Сумск. у. Ум. Ослінець, ослінчик, ослоник, ослононько. Посаджала на ослононьку. Мет. 200. Ой сядь на ослоник. Грин. III. 498. 3) Переносна кімнатна лава для сидіння. Сидить батько кінець стола, На руки схилився,.. Коло його стара мати Сидить на ослоні, За сльозами ледве-ледве Вимовляє доні (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); Ґаздині давали лад всередині хати: мили столи, лавиці, ослони (Гнат Хоткевич, II, 1966, 37); Крім стола, в кімнаті був невеличкий ослін, на якому сидів комбат (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 119).