Супісок

Супісок, -ску, м. Супесокъ. Зміев. у. Гол. Од. 43.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СУ́ПІСОК, ску, чол. Осадочна гірська порода, до складу якої входять пісок і глина (3—10%), а також ґрунт такого складу. Ґрунти Українського Полісся — опідзолені піски, супіски і легкі суглинки — бідні на органічні речовини (Мікробіологічний журнал, XVIII, 3, 1956, 25); Лише мільйонів світлий розум Здолає в пориві однім Зробити з супіску чорнозем І з брил безформних — гордий дім (Максим Рильський, Мости, 1948, 99).

Значення слова

Супісок, рихла піщано-глиниста осадова гірська порода, що містить 3—10% (по масі) глинистих часток (розміром менше 0,005 мм ) . В грунтознавстві більш глинисті С. називаються важкими, менш глинисті — легенями. Розрізняють грубо-, дрібнопіщані і пильоватиє С. залежно від вмісту піщаних зерен відповідної розмірності і пильоватих (алевритових) часток (див. Алеврити ) . Мінералогічний склад С. всілякий. Піщані і пильоватиє С. містять в значній кількості кварц. У більш глинистих С. присутні глинисті мінерали (каолініт, монтморіллоніт і ін.). Термін «З.» зазвичай застосовують до порід континентального походження, а відповідні їм по складу морські відкладення відносять до групи в різній мірі глинистих пісків.