Куделя

Куде́ля, -лі, ж. 1) Шерсть, а также плохой ленъ или пенька, приготовленные для пряжи и привязанные на прясницю. Куделя вовни. Левиц. Пов. 339. 2) Насмѣшливо: шиньонъ. Якіїсь мучились там птахи (= жінки) з куделями на головах. Котл. Ен. III. 49. Ум. Куде́лечка, куде́лька. Вас. 152. Ви, молодички, не їли, не спали, ночі не спали, куделечки пряла. Щог. В. 33.

Словники

Академічний тлумачний словник
Куделя, і, жін. 1. Те саме, що кужіль. Ось там приперта до лавиці куделя, веретено пряде, крутиться (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 170); Стала собі [Грициха] в сінях.., куделю встромила за окрайку й почала прясти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 68); Кине мати прядку і куделю, Теж підсяде до казок (Микола Шпак, Вибр., 1952, 141). 2. перен., розм. Про скуйовджене волосся. Якіїсь мучились там [у пеклі] птахи 3 куделями на головах (Іван Котляревський, I, 1952, 140); По-бандитському стрижена [Ганна] — замість кіс чорна куделя вибивається з-під кубанки (Олесь Гончар, II, 1959, 254). 3. Недоброякісне волокно льону. Волокно [льняне] нижче сьомого номера — коротке, плутане, воно називається куделею (Технічні культури, 1956, 105).

Знаки української етнокультури: Словник-довідник.
Куде́ля (зменшене — куде́лечка) = ку́жіль — прядиво або вовна, намотані на кужівку (кілок на прядці); служила основою для сукання ниток для домашнього ткання; цим часто займалися дівчата на вечорницях, готуючи посаг. Ви, молодички, не їли, не спали, — куделечки пряли (Я. Щоголев); Як погнала бабусенька куріпочку пасти, Сама сіла під тиночком куделицю прясти (пісня); Скину кужіль на полицю, сама піду на вулицю (пісня); Ой піду я за ворота білу кужіль прясти (П. Чубинський).

Словник синонімів Караванського
Куделя(прядиво) кужіль; (на голові) кучма, копиця, кудла.

В. И. Даль. Иллюстрированный толковый словарь живого великорусского языка
Куделя ж. куделька, куделица, куделюшка умалит. ласкат. кужель, пск. куделина, твер. кужень, куженька, талька, мочка, кукишка, кухотка, вычесанный и перевязанный пучек льну, пеньки, изготовленный для пряжи. | У шерстобитов и валяльщиков, кудель называется свиток, сверток избитой шерсти (куженька, см. также на своем месте). | Арх. куделя м. мотишка, гуляка, пьянчуга. | Кудель, барашки, растен. Рrimula veris, баранчики. Зажигать куделю, род гадания. Лежи, моя куделя, хоть целую неделю! Кудельный, к кудели относящ. Куделеватый, -листый, -льчатый, мохнатый, мохровый, мелковолокнистый, растрепанный. Бык железный, хвост кудельный игла и нитка. Кудельник, мочечник, кузовок для хранения кудели. | Шесток, втыкаемый в донце, с привязанною к нему куделью. | Перм. искажен. скудельник, обмывающий покойников. Кудельница, прялья, пряха, прилежная работница. | То же что кудельник, во всех знач. Куделить что, теребить или трепать, дергать, мохрить; - кого, драть за волосы. | Кутить, гулять, пьянствовать арх. | безличн. стоять вьюге, метели, орл. куделиться, куделить, мести, вьюжить, метелить, буранить.

Толковый словарь Ожегова
КУДЕЛЬ, -и, ж. Волокнистая часть льна, пеньки. II прил. кудельный, -ая,-ое.

Толковый словарь Ефремовой
Куде́ль ж. Пучок вычесанного льна, пеньки или шерсти, приготовленный для пряжи.

Ілюстрації

[[Зображення: |x140px]]

[[Зображення: |x140px]]

[[Зображення: |x140px]]