Кат

Кат, -та, м. 1) Палачъ. В понеділок рано Марусяка ймлено, а ві второк рано по ката послано, а в середу рано ката привезено, а у четвер рано Марусяка згублено. Гол. Що то, що він мовчить! Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає... МВ. II. 80. Переносно: мучитель, извергъ. Кат-зна. Чортъ знаетъ. Воно, бач, і робота москалям катзна яка. Левиц. І. Кат-ма, — має. Нѣтъ, не имѣется. Багато ума, та в кишені катма. Ном. На йому шапкабирка, ізверху дірка, соломою шита, а вітром підбита, а коло околиці нічогісінько катмає. Мет. 445. До ка́та. Очень много. У нас ворогів до ката. Левиц. І. В мене ім’я не одно, а єсть їх до ката. ЗОЮР. Ув. Катюга. Вів їх стременний князя, найлютійший катюга з челядинців Єремії. Стор. МПр. 83. А все таки катюзі, як кажуть, буде по заслузі. Гліб.