Подружка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:54, 25 листопада 2017; Aylevchuk.uk16 (обговорення • внесок)
По́дружка, -ки, ж. Ум. отъ подруга.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОДРУЖКА, и, жін. Пестл. до подруга. Бачила Олеся своїх подружок: які ж то молодиці стали! (Марко Вовчок, I, 1955, 30); Таня з подружками почала пісню (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 253); На світанку Інокентій.. побачив молоду пару.. Тимко лежав горілиць, .. пригортаючи до плеча свою подружку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 222). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 758.
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Подружка, -ки, ж. Ум. отъ подруга.==Іноземні словники==
Словари и энциклопедии на Академике
подружка -и, ж. Пестл. до подруга.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.