Дріботуха

Дріботуха, -хи, ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.

Дріботуха - це та, що дуже швидко і багато говорить.

Дріботуха - іменник жіночого роду

Синоніми до слова «дріботуха» - тарато́ра, тарато́рка, трещо́тка.

Дрібота́ти, бочу́, чеш и дріботі́ти, бочу́, тиш́, гл.: 1) Дуже швидко розмовляти. "Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім". Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Ступати дрібними кроками. "Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить". Левиц. І. 12.

Відмінок	Однина	Множина
Називний	дріботу́ха	дріботу́хи
Родовий	дріботу́хи	дріботу́х
Давальний	дріботу́сі	дріботу́хам
Знахідний	дріботу́ху	дріботу́х
Орудний	дріботу́хою	дріботу́хами
Місцевий	на/у дріботу́сі	на/у дріботу́хах
Кличний	дріботу́хо	дріботу́хи