Чумак
Зміст
Словник Грінченка
Чумак, -ка, м. Чумакъ. Рудч. Ск. II. 171. Віз ламається чумак ума набірається; а як віл пристає, то й ума не стає. Рудч. Чп. 256. Ум. Чумаченько. Мет. 21.
Сучасні словники
Публічний електроний словник української мови
Чумак на Україні в XV-XIX ст.— візник і торговець, який перевозив на волах хліб, сіль, рибу та інші товари для продажу. Іде чумак з-за Лиману З чужим добрим, безталанний, Чужі воли поганяє, Поганяючи, співає: — Доле моя, доле, Чом ти не такая, Як інша чужая? (Шевч., І, 1963, 252); Дивимось, а се чумаки з гори йдуть (Вовчок, І, 1955, 58); Іде чумак, іде козак Дорогою з Дону (Щог., Поезії, 1958, 66); Глянув Кайдаш на стіл: на покуті сидить чумак, з котрим він стрічався в Криму (Н.-Лев., II, 1956, 349); — Ну, звичайно, закохалась наша Варвара Павлівна, знову все пересолено. Чумак з возом перекинувся, як говорили у минулому сторіччі (Собко, Справа.., 1959, 178); *У порівн. Воли, підбившись по кам’янистій дорозі, понуро шкутильгали, а румуни в сіряках і високих чорних шапках брели з батіжками поруч возів, як чумаки (Гончар, III, 1959, 14).
Ілюстрації
|
|
|
|
