Пустошити

Словник Грінченка

Пусто́шити, -шу, -шиш, гл. Опустошать. Щоб гаїв, садів не пустошили.

Сучасні словники:

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ПУСТО́ШИТИ, шу, шиш, недок., перех., рідко. Те саме, що спустошувати 1, 2. Зоня і Юзя цілими ранками то ходили по луках.., то пустошили рожеві й жасминові кущики в садку (Леся Українка, III, 1952, 648); — Ми не пустошити землю лівійську сюди заблукали І не збираємось чорним грабунком човни навантажить (Микола Зеров, Вибр., 1966, 236); — Шість літ томила мене ненависть, хоч той чоловік нічого не зробив мені... Але інших кривдив... інших нищив, пустошив... (Мирослав Ірчан, II, 1958, 302). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 402.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови пустошити -шу, -шиш, недок. , перех. , рідко.Те саме, що спустошувати 1), 2).

Словник синонімів Караванського СПУСТОШУВАТИ пустошити, розоряти, розграбовувати, плюндрувати, с. сіяти смерть; (комору) випорожнювати; (душу)П. каструвати; п! РУЙНУВАТИ, НИЩИТИ.

Ілюстрації: