Зсушити

Зсуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Высушить. Зсушу я ще трохи ягід на зіму. 2) Насушить. Невірная дружина зв’ялила, зсушила. Мет. 260. Позбавляти вологи, робити що-небудь сухим, помістивши його на повітрі, в теплому місці, біля вогню, на сонці. [Поліксена (трошки збентежена):] Мої рабині під вікном були, сушили вовну, чули ненароком розмову вашу (Леся Українка, II, 1951, 291); Баба сушить гроші коло вогню, — запліснявіли були (Гнат Хоткевич, II, 1966, 163); В хаті Ганна.. розпалила дрова, розвісила сушити вологий Катеринин одяг (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 30); Якось на горищі, як розвішувала сушити білизну, зустрілася Захарова з Сашею, дочкою робітника (Олесь Донченко, II, 1956, 113);