П’ятиліток
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:33, 25 листопада 2017; Єлизавета Мусієнко (обговорення • внесок)
П’ятиліток, -тка, м. Пятилѣтній мальчикъ. Желех.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
П'ЯТИЛІТОК, тка, чол., розм. Людина, тварина, рослина віком у п'ять років. Старе й мале, від п'ятилітка, пішло в тягло, свій оброк понесло (Данило Мордовець, I, 1958, 43); Винуватці тої катастрофи — два хлопчики літ семи-восьми та п'ятиліток-дівчинка — наче не чули сердитого материного поклику (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 186). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 422.
|
