Глухота

Глухота, -ти, ж. Глухота.

Сучасні словники

ГЛУХОТА́, и́, ж. Стан за знач. глухи́й 1, 4. У новонароджених в перші дні життя буває відносна глухота, зв’язана з особливостями будови у них вуха (Шк. гігієна, 1954, 64); Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах — глухоті, сліпоті й німоті.. — все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Смолич, І, 1958,85); Довкола мене глухота і нудьга, а самій власні думки безнастанно пережовувати — це і томить і не доводить ні до чого (Коб., І, 1956,123).

Ілюстрації

• 

  Опис1

• 

  Опис2

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 89.