Пустун
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:53, 19 листопада 2017; Vszubkova.if17 (обговорення • внесок)
Пусту́н (той, хто любить пустувати, поблажливо) бешкетник, шибеник, шалапут, халамидник.
СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК. пустун - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний пустун пустуни родовий пустуна пустунів давальний пустунові, пустуну пустунам знахідний пустуна пустунів орудний пустуном пустунами місцевий на/у пустуні, пустунові на/у пустунах кличний пустуне пустуни
Зміст
Сучасні словники
Пустун, -а. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. Рибки ніби дражнили пустуна і спритно уникали його рук (З.Тулуб); Хоч Наталя Василівна й сміялась з ними, а все ж не спускала очей з пустунів (В.Кучер); Митрик був веселий пустун, зошит його завжди в кляксах (О.Донченко); Горобці пустували на ярмі. Дід Мусій розгнівався. – Киш, пустуни кляті! (Н.Рибак). Пох. пустунка.
Словник лемківскої говірки пустун -туна, ч. (жылан, -лана, ч.), Пр. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів; нерозважлива людина.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://ukrainian_lemko.academic.ru/11271/%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BD http://slovopedia.org.ua/32/53407/31791.html http://slovnyk.ua/index.php?swrd=%CF%D3%D1%D2%D3%CD
