Ковтати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:34, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в. ковтнути, -ну, -неш, гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Кв. І. 57. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. К. ЧР. 156. Слинку ковтати. Видѣть, какъ другіе ѣдятъ, а самому не имѣть возможности. Нашому теляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038. Употребляется и въ болѣе широкомъ значеніи: не имѣть возможности сдѣлать желаемаго въ то время, какъ другіе дѣлаютъ.