Забайдужитися

Забайдужитися, житься, гл. безл. Потерять желаніе, охоту, охладѣть. Мав їхати, та щось забайдужилось. Лубен. у. Так воно й забайдужилось, а думав зробити. Черк. у. {{subst:Шаблон:Словник Грінченкаі сучасність/підрозділ=інститут філології}}

Сучасні словники

ЗАБАЙДУ́ЖИТИСЯ, иться, док., безос., розм., рідко. Стати байдужим до чого-небудь; розхотітися. Мав їхати, та щось забайдужилось (Словник Грінченка); [Лукерія Степанівна:] Колись і мене ці примхи цікавили, але за клопотами замурувалося все те в памороках і забайдужилося (Марко Кропивницький, II, 1958, 295). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 15.

Ілюстрації

Саша