Пикатий

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПИКА́ТИЙ, а, е. 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Степан Васильченко, I, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 295). 2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Марко Вовчок, VI, 1956, 281); Лін роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнках і пикатих із шаблями, на конях (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 90); // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 351.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Пикатий, -а, -е. Мордатый. Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ПИКА́ТИЙ, а, е. 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (П. Куліш, Вибр., 1969, 128); — Хазяїн — лисий такий, пикатий, як визвіриться на мене: а йди сюди (Вас., І, 1959, 279); На стінах портрети — весь бюргерський рід: Пикаті, пузаті, пихаті, — арійці!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 295). 2. розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. Поза столом сидить.. сквапний чоловічок..: сивоусий, пикатий, броватий, очима, як списом, пройма (Вовчок, VI, 1956, 281); Він роздумував, чом не похожі ці солдати на тих молодих, лиховусих, струнких і пикатих із шаблями, на конях (Гонч., Вибр., 1959, 90); // перен. З круглими, опуклими боками (про предмети). Гнат з Настею лишились самі в світлиці. Лише пикатий самовар клекотів на столі та, немов надувшись, випускав пару (Коцюб., І, 1955, 57). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 351.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

пикатий -а, -е. 1) зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. 2) розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. || перен. З круглими, опуклими боками (про предмети).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації

Див. також

[2]

1