Лукавити

Зміст

1 Словник Бориса Грінченка
2 Сучасні словники
- 2.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 2.2 Великий тлумачний словник сучасної української мови
3 Ілюстрації
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Словник Бориса Грінченка

Лукавити, -влю, -виш, гл. Лукавить, фальшивить, хитрить; кривить душой. Ти (доля) не лукавила зо мною, ти другом, братом і сестрою сіромі стала. Шевч. 618. Побачите, которе з нас лукавить. К. Іов. 15.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛУКА́ВИТИ, влю, виш; мн. лукавлять; недок. Хитрувати, приховуючи правду. Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою (Тарас Шевченко, II, 1958, 283); Здавалося, здатні були [очі] дивитися навіть крізь стіни.. Опинившись під таким поглядом, не можна було ні лукавити, ні хитрувати (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 75). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 554.