Спільник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:29, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Спільник, -ка, м. 1) Членъ товарищества, общества, артели, компаньонъ. Левч. 59. 2) Соучастникъ, сообщникъ, сотоварищъ. Страх напав на синів Заведеєвих, що були спільниками Симонові. Єв. Л. V. 10. 3) Берущій землю съ половины. Спільники садили капусту з половини. Екат. у.
