Сорока
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:15, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Сорока, -ки, ж. 1) Пт. сорока. Сорока білобока. Рудч. Ск. І. 135. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 38. 3) Въ свадебномъ обрядѣ: а) Соро́ку скакати. Танцевать по лавкамъ. Когда вносятъ изъ комори сорочку новобрачной, то, завѣся иконы, всѣ присутствующіе, предводимые старшимъ дружком, держащимъ въ рукахъ сорочку, танцуютъ, съ соотвѣтствующими пѣснями, по лавкамъ и скамьямъ вокругъ стола и всей хаты, обходя ее трижды въ сторону, противоположную движенію солнца. Черниг. г. МУЕ. III. 152. б) Водити соро́ки = Ходити перезвою. МУЕ. III. 154.