Бозя
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:05, 23 листопада 2017; Yvkuz.if16 (обговорення • внесок)
Бозя, -зі, м. 1) Богъ (дѣтск.). О. 1861. ѴІІІ. 8. 2) Бозя калачі везе. Такъ говоритъ дѣтямъ, когда громъ гремитъ. То же значеніе: Бозя свариться. Ном. № 564. 3) Піти до Бозі. Пойти въ церковь. Черк. у. Ум. Бозінька.
БО́ЗЯ, і, чол., дит. Те саме, що боженька. Погримала на його [Чіпку] Мотря, налякала, що бозя битиме, коли таке буде робити (Панас Мирний, II, 1954, 51). БО́ЖЕНЬКА, и, чол., дит. Пестл. до бог. Повчала [матушка Раїса], як люто карає боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне (Олесь Донченко, III, 1956, 23).
Ілюстрації
.
