Двоєчко

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Двоєчко, чис. Ум. отъ двойко. Промов, серце, словечко, як ми любилися двоєчко. Мог. 53. Ой ми любилися, нас двоєчко в парці, тепер розійшлися як сонечко в хмарці. Мет. 63. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

Академічний тлумачний словник

ДВО́ЄЧКО, невідм., числ. кільк., збірн. Пестл. до двоє. — От десь горе: ми ще самі, двоєчко нас, а то, борони боже, сім'я велика, діточки дрібні, пищать з голоду, а тут ні крихіточки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 94); — Промов, серце, словечко, Як ми любилися двоєчко (Народна лірика, 1956, 219).

Ілюстрації

Kartinki-pro-lyubov-0050.jpg.pagespeed.ce.bcyMEdPgwl.jpg. Рдщиргжз.jpg. Раьлампгл.png.