Історичний

Історичний, -а, -е, історичній, -я, -є. Историческій. Велика історична робота. О. 1861. І. 319. Книги історичні. K. Гр. Кв. XIII. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Стос. до історії (у 1—5 знач.). Дослідники повинні з'ясовувати й глибоко мотивувати історичну закономірність постанов партії й уряду, їх об'єктивну необхідність та обумовленість (Комуніст України, 5, 1960, 44); Нам потрібний для збірника всякий матеріал, особливо ж бажалось би мати історичний (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 237); Засвоєння історичних знань учнями особливо важливе тому, що наше молоде покоління.. не пройшло тієї великої школи життя та боротьби, що випала на долю старшого покоління (Український історичний журнал, 1, 1960, 87); Історичні дослідження;

2. Який існував у дійсності, відповідає реальній дійсності; невигаданий. Подія, про яку.. згадував гуцул, дійсно мала місце й була історичним фактом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 364); Історична особа.

3. Важливий для історії, який увійшов в історію (у 4 знач.); знаменний. Перемога Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні мала всесвітньо-історичне значення (50 років Жовтневої революції, 1967, 22); Ніхто ще не знав про його призначення, про історичну нараду, в якій він за одним столом з народними полководцями щойно брав участь (Олесь Гончар, II, 1959, 400).

Cловник синонімів Української мови

Синонiмі до слова ІСТОРИЧНИЙ: (факт) реальний, дійсний, невигаданий, засвідчений; ( подію) знаменний, незабутній, славетний, великий; ( обставини) минущий, не вічний;