Безугавний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:29, 22 листопада 2017; Oozaporozhets.im17 (обговорення • внесок)
Безугавний, -а, -е. Безостановочный, неугомонный. БЕЗУГА́ВНИЙ, а, е. Який не вгаває, не перестає, не змовкає; безперервний, невпинний. З його [Петруся] приходом принишкла хата завжди виповнялася безугавним щебетом (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 41); Земля горіла, двигтіла від безугавних вибухів (Яків Баш, На землі.., 1957, 34).
