Приязно

При́язно, нар. 1) Привѣтливо, любезно, пріязненно. 2) Искренно. Стали приязно прохать, щоб він їм росказав. О. 1862. VI. 60. Чого маленькому мені тоді так приязно молилось? Шевч. 404. Ум. Приязненько. Живемо ми оттакеньки приязненько собі та любо. МВ. І.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 https://dic.academic.ru/searchall.php?SWord=%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%BE&from=xx&to=ru&did=&stype
3 Ілюстрації
4 Медіа

Сучасні словники

http://slovopedia.org.ua/35/53407/172361.html

ПРИЯЗНО

при́язно прислівник незмінювана словникова одиниця

http://slovopedia.org.ua/47/53407/338550.html

ПРИЯЗНО нар. дружески, по-дружески, дружественно; дружелюбно; приветливо, ласково; приятно

http://slovopedia.org.ua/93/53407/964414.html

приязно Присл. до приязний.

http://sum.in.ua/s/pryjazno

ПРИЯЗНО, діал. ПРИЯЗНЕ. Присл. до приязний. Максим кланявся їм і вітав їх голосно, приязно (Іван Франко, VI, 1951, 25); Баба Горлиця сіла край ліжка, сумно і приязно глянула на Марину (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 234); Семен та Мотря сиділи близенько одно коло одного. Вони приязно вели розмову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 46); І не знаю, Чого маленькому мені Тойді [тоді] так приязно молилось, Чого так весело було? (Тарас Шевченко, II, 1963, 38); — Що ви-те мене заміж випихаєте? — жартівливо обізвалась Дарка, приязне подивившись на батька (Леся Українка, III, 1952, 668).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 107.

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%BE

ПРИ́ЯЗНО, діал. ПРИ́ЯЗНЕ. Присл. до при́язний. Максим кланявся їм і вітав їх голосно, приязно (Фр., VI, 1951, 25); Баба Горлиця сіла край ліжка, сумно і приязно глянула на Марину (Дмит., Наречена, 1959, 234); Семен та Мотря сиділи близенько одно коло одного. Вони приязно вели розмову (Коцюб., І, 1955, 46); І не знаю, Чого маленькому мені Тойді [тоді] так приязно молилось, Чого так весело було? (Шевч., II, 1963, 38); — Що ви-те мене заміж випихаєте? — жартівливо обізвалась Дарка, приязне подивившись на батька (Л. Укр., III, 1952, 668).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 107.