Пузатий

Пузатий, -а, -е. Брюхатый. Шевч.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ПУЗАТИЙ, а, е, розм. 1. З великим животом, товстий. За богами — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 244); Шибонув його з пістоля в лице пузатий курінний... Упав козак... (Володимир Сосюра, I, 1957, 360); Молодий хлопець сидів охляп на низенькій пузатій конячині (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 178). 2. перен. Низький і широкий, з опуклими, випнутими боками (про неживі предмети). Червоне зарево [заграва] полум'я гоготить у пузатій порепаній грубі (Панас Мирний, I, 1954, 339); На столі вже пузатий чайник пирхає, що аж покришка бряжчить (Олесь Донченко, VI, 1957, 188); Взяв [Карпо] під пахву пузатий портфель, пішов з установи додому (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 200). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 386.

Ілюстрації

[[Зображення:11471753_4062598565.jpg]

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПУЗАТИЙ, а, е, розм. 1. З великим животом, товстий. За богами — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 244); Шибонув його з пістоля в лице пузатий курінний... Упав козак... (Володимир Сосюра, I, 1957, 360); Молодий хлопець сидів охляп на низенькій пузатій конячині (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 178). 2. перен. Низький і широкий, з опуклими, випнутими боками (про неживі предмети). Червоне зарево [заграва] полум'я гоготить у пузатій порепаній грубі (Панас Мирний, I, 1954, 339); На столі вже пузатий чайник пирхає, що аж покришка бряжчить (Олесь Донченко, VI, 1957, 188); Взяв [Карпо] під пахву пузатий портфель, пішов з установи додому (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 200). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 386.

Ілюстрації

Джерела та література

https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BF%D1%83%D0%B7%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B9

http://sum.in.ua/s/puzatyj

Зовнішні посилання

ПУЗАТИЙ, а, е, розм. 

1. З великим животом, товстий. За богами — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. (Тарас Шевченко, I, 1963, 244); Шибонув його з пістоля в лице пузатий курінний... Упав козак... (Володимир Сосюра, I, 1957, 360); Молодий хлопець сидів охляп на низенькій пузатій конячині (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 178). 2. перен. Низький і широкий, з опуклими, випнутими боками (про неживі предмети). Червоне зарево [заграва] полум'я гоготить у пузатій порепаній грубі (Панас Мирний, I, 1954, 339); На столі вже пузатий чайник пирхає, що аж покришка бряжчить (Олесь Донченко, VI, 1957, 188); Взяв [Карпо] під пахву пузатий портфель, пішов з установи додому (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 200). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 386. БОКА́СТИЙ (про предмет - який має випуклі, круглясті боки), БОКА́ТИЙ, ПУЗА́ТИЙрозм.,ЧЕРЕВА́ТИЙрозм.(низький і присадкуватий в основі, з опуклими, випнутими боками), Он посуд: кухлики, миски, шклянки, та які блискучі, які барвисті! Одні бокасті, другі вузенькі, кругленькі, довгасті, гранясті (Грицько Григоренко); В очах Трохима світилася радість. Раз у раз його маленькі очі поглядали на бокатий мішок (Ю. Опільський); Листоноша.. вирушає з своєю пузатою торбою, набитою листами, журналами, газетами.. (О. Копиленко); Суліман метнувся, налив з череватої пляшки якоїсь червонавої рідини (Ірина Вільде).

ТОВСТИ́Й (про людину - який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙрозм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙрозм., ДЕБЕ́ЛИЙрозм., НАТО́ПТАНИЙрозм., НАТО́ПТУВАТИЙ[НАТО́ПТУВАНИЙ]розм., ТЛУ́СТИЙрозм., М’ЯСИ́СТИЙрозм., ОПЕ́ЦЬКУВАТИЙрозм., СПРА́ВНИЙрозм.,ОПО́ЛИСТИЙдіал.; ПОВНЯ́ВИЙрозм. (трохи повний); ГОДО́ВАНИЙ, ВГОДО́ВАНИЙ[УГОДО́ВАНИЙ]розм., ВІДГОДО́ВАНИЙрозм., РОЗГОДО́ВАНИЙрозм., ВИ́ПАСЕНИЙрозм., РОЗДОБРІ́ЛИЙрозм., РОЗЖИРІ́ЛИЙ, ЗАЖИ́ВНИЙдіал. (який став товстим, огрядним); РОЗПОВНІ́ЛИЙ, ПОПОВНІ́ЛИЙ (який поповнів); СИ́ТИЙ, СИ́ТНИЙ (добре вгодований); ЖИ́РНИЙ, ЗАЖИРІ́ЛИЙ (який заплив жиром); ЧЕРЕВА́ТИЙрозм., ПУЗА́ТИЙрозм., ТОВСТОПУ́ЗИЙрозм., ТЕЛЬБУХА́ТИЙ[ТЕЛЬБУХУВА́ТИЙ]розм., ТРЕМБУХА́ТИЙдіал., ТЕЛЬБА́ТИЙдіал. (який має великого живота); БОЧКУВА́ТИЙрозм., ДІЖКУВА́ТИЙрозм., БАРИЛКУВА́ТИЙрозм. (зовнішністю схожий на діжку, бочку); КАБАНКУВА́ТИЙрозм. (зовнішністю схожий на вгодованого кабана). Від натопленої груби пашіло жаром. Товстий полковник усе частіше витирав хусточкою спітніле чоло (З. Тулуб); Збиралися кардинали; Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Т. Шевченко); Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (М. Коцюбинський); Біля найближчого вікна лежав на нарах долілиць огрядний чоловік років тридцяти п’яти (З. Тулуб); На розі опасиста тітка в червоній хустці, з вигляду перекупка, продавала пізні проліски (Ю. Мушкетик); А сам сотник у кожусі, Одутлий, поганий, Коло клуні походжає (Т. Шевченко); Стара Власівна, маленька, повнотіла жінка з прозоро-блакитними і вологими очима, важко зітхала і часто крадькома плакала (Я. Гримайло); Така дівчина, кажу, що кращої в селі нема: біла, повна, тіло ніжне - як панночка! (О. Стороженко); Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Я. Баш); Пухка [Пазя] так, що пізнати було крізь спідничку, як дрижало її тіло за кожним рухом (Лесь Мартович); Пані вкотила, як на колесах; пухла така, ніби на дріжджах зійшла (Марко Вовчок); Серед пасажирів у купе була ще й тілиста дама (П. Панч); [Тіпка:] Перш які були з себе показні, тілесні, а тепер немов з воску зліплені... (М. Кропивницький); Увійшов дебелий чорнобривий чоловік, високий на зріст (Марко Вовчок); Це був молодий ще, але натоптаний чоловік (І. Микитенко); Двері кабінетів розчинені навстіж, низенька натоптувата прибиральниця саме вимітала з них пожмакані клапті (Ю. Мушкетик); У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік (Панас Мирний); Молодиця молодая, тлуста, уродлива (С. Руданський); Проти тендітної і стрункої, як береза, Ярини її сестра.. видавалася опецькуватою і неоковирною, як сніп гречаної соломи (П. Панч); Коло ліжка сидить моя мати з журботою своєю; а поодаль од ліжка Павлютиха процвітає, червоновида, ополиста, поважна (Марко Вовчок); Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить (Т. Шевченко); Вона завжди ставилася з повагою до повних, вгодованих чоловіків (Є. Гуцало); Треба тільки підгодувати непроданих бранців, бо виснажений і худорлявий невільник дешевший, ніж відгодований (З. Тулуб); На порозі з’явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (О. Гончар); Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М. Стельмах); Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Я. Галан); Начальник поліції.. має літ з 50, середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Директор поглядом вказав на сиву розповнілу жінку (О. Гончар); Пріська була дівчина сита, добре вгодована (Б. Грінченко); Пита ситний худого: а куди ти йдеш? (Словник Б. Грінченка); Це був молодий німець, жирний і важкий (Григорій Тютюнник); Великі краплини поту зросили лоб, і мала й млява душа його заскімлила в обважнілому зажирілому тілі (О. Довженко); В нашій уяві пани та їх діти були одні кособокі, інші череваті та пикаті (Д. Бедзик); І до нас прийшли монахи, Всі побожні та пузаті (В. Самійленко); Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли нами правила міцна рука товстопузого Потаповича (Панас Мирний); Раптом двері в хату наче бурею шарпнуло, і з сіней викотився бочкуватий чоловік (В. Речмедін); Наперед викотилась куценька, діжкувата Крихточка й експресивно з підскоком аж затанцювала перед ним (Я. Баш); - З-під воза.. вискочив барилкуватий чоловік (С. Добровольський). - Пор. креме́зний.