Помахати

Помаха́ти, -ха́ю, -єш, гл. 1) = Помахувати. Ой де моя миленькая похожає, да шитими рукавами помахає. Чуб. III. 190. 2) См. Помахувати.

Сучасні словники

ПОМАХА́ТИ, аю, аєш, док.

1. чим. Махнути чимсь у повітрі кілька разів. Зоня помахала хусточкою в себе перед носом (Леся Українка, III, 1952, 654); Варвара на прощання помахала Васькову рукою (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 335);

// Махати чим-небудь якийсь час. Побачивши господаря й гостей, він [пес] приязно помахав хвостом (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 67).

2. розм. Док. до махати 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 114.

Ілюстрації

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/pomakhaty