Квапити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:50, 22 листопада 2017; Mokononenko.if17 (обговорення • внесок)
Квапити, -плю, -пиш, гл. 1) Торопить. 2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду. Гліб. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
