Красномовний
Красномо́вний, -а, -е. Краснорѣчивый. Левиц. Пов. 52.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
КРАСНОМО́ВНИЙ, а, е.
1. Який володіє красномовністю. Нестямний ляск у долоньки привітав красномовного пана за його річ (Панас Мирний, III, 1954, 389); Красномовний лісник оволодів увагою аудиторії (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 203); // Який характеризується доладністю, майстерністю (про мовлення). Нічна пізня доба, чарка горілки.. додають красномовності навіть не красномовній розмові мовчуна о. Мойсея (Нечуй-Левицький, I, 1956, 120);
2. перен. Зрозумілий без слів. Буває час, де потрібніше красномовне мовчання, ніж говірке слово (Нечуй-Левицький, I, 1956, 137); Вигуками й красномовними жестами вони розповідали, що тут уже були руські (Олесь Гончар, III, 1959, 91); // Промовистий, виразний (у 2 знач.). Народ давав назви річкам красномовні, сповнені великого змісту (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 90);
3. перен. Переконливий, яскравий. Ти рости, пшенице повна, — красномовна наша міць! (Павло Тичина, I, 1957, 203); Нам приклади свідчать рясні й красномовні: Поспішність — успішності ворогом є (Леонід Первомайський, II, 1958, 358); Факт вельми показовий і красномовний: чудова пісня українського Кобзаря прийшла вперше до білоруського гусляра Янки Купали з рідних фольклорних джерел (Радянське літературознавство, 5, 1958, 53).
Ілюстрації
|
Медіа
Іншими мовами
англійською: oratorical eloquent
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 328.
