Узорити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:51, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Узори́ти, -рю, -риш, глУвидѣть. Як узорне він свою милую, обнявся з нею, поцілувався. Чуб. II. 19.