Дріб’язок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:09, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дріб’язок, -зку, м. 1) Мелочь, мелкія вещи. Оце забув купити олії. Стілько дріб’язку було, що як його й не забути: купи соли, купи риби, меду, мила, олії, от і забудеш що небудь, випаде з голови. Кіев. у. 2) Маленькія дѣти. Там того дріб’язку повен запічок3) Мелкій скотъ. В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб’язку як піску. Лавр. 77. 4) На дріб’язок, на дріб’язки побити. Побить на мелкіе кусочки. Грин. II. 243.
