Сякання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:54, 12 листопада 2017; Nkharmash.fzfvs17 (обговорення • внесок)
Сяка́ння, -ня, с. Сморканіе.
Сучасний словник
СЯКА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням сякати і сякатися і звуки, утворювані цією дією. Спів стих, і почулось довге жалібне сякання носа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 176); Чути було тільки тихе схлипування та немічне й часте сякання носа (Григорій Епік, Тв., 1958, 390).
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 912.
