Конвой

Конво́й, -во́ю, м. Конвой. Руки і ніжки закують в кайдани, конвоєм приведуть. Чуб.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами
5 Джерела та література

Сучасні словники

КОНВО́Й, ю, чол. 1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). Потім його відвели під конвоєм у рідне село (Іван Франко, IV, 1950, 44); А що шляхи були дуже небезпечні від татар.., то приставляли [козаки] до кожного каравану конвой (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 400). 2. Група військових кораблів, які охороняють транспортні або торговельні судна від ворожого нападу. Малі кораблі конвою зав'яжуть нерівний бій з ворожими торпедоносцями (Василь Кучер, Голод, 1961, 23).

Словник синонімів

ВА́РТА (загін, група перев. озброєних людей, що охороняють кого-, що-небудь), ОХОРО́НА, ЧА́ТИ[ЧА́ТАрідше], КАРАУ́Лрозм., СТОРО́ЖАзаст.;КОНВО́Й, ЕСКО́РТ (перев. для супроводу когось). Біля штабного вагона.. стояла посилена варта (А. Головко); Вранці він часом гуляє.. Але не сам, з ним охорона (М. Коцюбинський); - Знову почав [пан] козаків зброїти.. Усюди чати розставили, сторожу постановили (Панас Мирний); Начальник караулу схоплюється, побачивши офіцера (Ю. Яновський); Он з полоненими конвой пройшов (П. Тичина); Валентину під ескортом двох жовнірів і пана капрала повели з хати (О. Досвітній).