Вередувати

Вередувати, -дую, -єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. І. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 "Словопедія"
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами
5 Джерела та література

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕРЕДУВАТИ, ую, уєш, недок., без додатка. Виявляти незадоволення, мати примхи. Сходить сонечко — вона [панночка] вередує, і зайде — вередує. І те не добре, й те не до ладу (Марко Вовчок, I, 1955, 16); Банько вередував і не хотів спати, доки не прийде татко й не розповість йому казки (Петро Панч, II, 1956, 254); // без додатка і ким, чим. Перебирати, бути надто вибагливим. І почали вередувать [Жаби]: «Не хочемо! Не треба нам такого! Ходімте Доленьку благать, Щоб короля дала живого» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 160); На коні сидів [Синявін], як юнак, і, незважаючи на свою огрядність, не вередував кіньми (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 69); // над ким, заст. Знущатися, збиткуватися. До часу над слабим, хто дужчий, вередує (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 45); Чи я коли думала, що та сквасніла стара кокетка буде надо мною вередувати? (Леся Українка, III, 1952, 523). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 328.

"Словопедія"

-ую, -уєш, недок. , без додатка.Виявляти невдоволення, мати примхи. || без додатка і ким, чим. Перебирати, бути надто вибагливим. || над ким, заст. Знущатися, збиткуватися.

Вередувати, -дую, -єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. І. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.