Кодло

Ко́дло, -ла, с. 1) Родъ, племя. Іродове кодло. Ном. А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались К. ЧР. 54. Кодло твоє пропаде і сам изведешся. Щоб твоє кодло звелось! Щоб тебе з ко́дла звело́! (брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202. 2) Порожденіе, выводокъ. Рече до людей: кодло гадюче! Єв. Л. III. 7.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) : КО́ДЛО, а, сер. 1. зневажл. Рідня, нащадки. Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, з усім їх родом і кодлом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 59); Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 417); // перен. Про злочинне оточення. — Не турбуйся, вони [німці] ще не раз проклинатимуть фюрера і його кодло(Натан Рибак, Час, 1960, 76).

Відьомське (дідькове і т. ін.) кодло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо).

2. фам. Рід, плем'я. [Бублейниця:] Що ж робити, коли ваш рід такий удався, бо то з вашого кодла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 508); [Пріська:] Я таки зроду не з полохливого кодла (Марко Кропивницький, I, 1958, 512). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 207.

Орфографічний словник української мови: Кодло - іменник середнього роду рідня, нащадки; рід, плем'я; злочинна група зневажл.

Словник жарґонної лексики - Wikidot:

КОДЛО, -а, с.; крим. Згуртована злочинна група. — Не знаю... От вийду — розберуся! є у мене один надійний хлопець в його кодлі! (С. Бортніков, Літературний проєкт «Спецагенти»). БСРЖ, 266; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 439. ■ Від укр. кодло — плем’я; запозичене рос. жарґоном. БСРЖ, 268.

Словник синонімів Караванського: Кодло - фам., уся рідня, увесь рід, усі нащадки; (злочинне) зграя; п! ПОРІДДЯ.

Українсько-англійський словник: кодло: 1) spawn, offspring; brat; bantling 2) див. <<кубло>>