Збаламутити

Збаламутити, -мучу, -тиш, гл. 1) Возмутить. 2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться. Чуб. V. 1066.

Сучасні словники

БАЛАМУ́ТИТИкого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИрозм., КОЛОТИ́ТИкого, що, ким, чим, розм.,МУТИ́ТИрозм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИперев. ізсл. спокій, розм. - Док.: збаламу́тити, скаламу́тити, сколоти́ти, заколоти́ти.